Композитор перевтілює тут дуже багатий пласт української козацької пісенності, хоча майже не цитує його буквально, створюючи напрочуд достовірну й переконливу картину «запорізького братства». Вже початковий хор «Гей, не дивуйте, добрії люди» прекрасно вводить у сувору атмосферу дії
ІV дія. Козаки осадили польську фортецю у Дубні. Ніч. Не спить лише Андрій, що мріє про Марильцю. Речитатив Андрія «Не спиться щось» та арію «Немов в тумані»:
Хтось тихо вимовляє його ім’я. Це – служниця панночки, що проникнула сюди з фортеці через підземний хід. З жахом Андрій довідається, що його коханій загрожує голодна смерть. Зібравши харчі, він поспішає слідом за служницею у фортецю.Покої дубенського Воєводи. Поляки, виснажені довгою облогою, моляться про порятунок. З’являється Андрій. Засліплений красою Марильці, він зрікається Батьківщини.Воєвода й імениті шляхтичі дякують козаку за допомогу. Однак, коли Андрій насмілюється просити руки Марильці, Воєвода спалахує гнівом. Єзуїт радить обійтись поки тільки обіцянкою. Воєвода благословляє молодих і довіряє Андрію командування військом.
V дія. Тарас, обраний наказним отаманом, налаштовує козаків на штурм фортеці. Від маркітанта Янкеля, що побував у Дубні, Бульба довідається про зраду Андрія. У розпачі батько проклинає день, коли в нього народився син- зрадник.
Над усіма цими подіями переважає монументальне й мужнє аріозо Тараса «Що у світі є святіше понад наше товариство», що в притаманному для цього персонажа епічно- героїчному характері оспівує вільнолюбний дух Запорізької Січі.
Сцена покарання Андрія завершується трагічною арією Остапа «Що ти вчинив?», де типові для драматичних партій вигуки, риторичні запитання пом’якшуються лірикою української пісенності:
Комментарии
Отправить комментарий