Урок №23. Кирило Григорович Стеценко (1882-1922).  Біографія та короткий огляд творчості.

 Кирило Стеценко увійшов в історію української музики як талановитий композитор, диригент, педагог, музичний критик, реорганізатор музичного життя, організатор і диригент хорів, 

духовних і світських. Давайте  здійснемо віртуальну подорож до музею композитора у с. Веприк, де він прожив кілька років, послухаємо його біографію, спогади мешканців села та твори. 

 Для виконання д/з вам знадобиться цей конспект

12 травня 1882 р.	Народився у селі  Квітки, що на Черкащині. Його батько – Григорій Михайлович – був малярем і розписував церкви; мати – Марія Іванівна – була донькою диякона. Кирило був восьмим з одинадцяти дітей в сім'ї. Майбутній композитор ще з малих літ проявляв нахил до малювання та музики.
У 10 років	Початкову освіту він здобував у своєму ж таки селі, у церковно-приходській школі. Його здібності помітив материн брат Данило Горянський, випускник Київської духовної академії. Він забрав хлопчика до Києва, де Кирило навчається в малярській школі Миколи Мурашка та в Софійській духовній школі. Спершу співає в шкільному хорі, а згодом стає його керівником.
У 13 років	Самотужки навчившись грати на фісгармонії та фортепіано, Стеценко пише свій перший твір – хоровий концерт «Благословлю Господа повсякчас».
1897-1903	Навчається у Київській духовній семінарії він продовжує компонувати хорові твори, світські та духовні: «Бурлака», «Вночі на могилі», «Серед степу широкого», «Хваліть ім’я Господнє», «Херувимська», «Милість миру», «Слава во вишніх Богу».
1899р	познайомився з Миколою Лисенком, котрий звернув увагу на непересічний талант юнака і запросив його співати та допомагати диригентові розучувати партії зі студентським хором Київського університету, де Лисенко був керівником, брав його разом із хористами в концертні мандрівки по Україні.
ранній період творчості (1902 – 1904)	композитор пише вокальну музику – хори, романси, розпочинає роботу над оперою «Полонянка». Серед цих його творів вирізняються правдивістю і глибоко національним характером хорова поема «Рано-вранці новобранці», романс «Плавай, плавай, лебедонько» і кілька номерів із незавершеної опери «Полонянка».
1903р	В дні урочистого відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві капела Лисенка виконала хор «Бурлака» Стеценка. Це було високою честю для молодого митця, якого Лисенко представив українській еліті. Працюючи вчителем співів у Київській церковно-учительській семінарії та жіночій гімназії він паралельно з роботою навчається в Київському музичному училищі РМТ, а з відкриттям Музично-драматичної школи М. Лисенка переходить туди у клас Г. Любомирського.
Творча зрілість Стеценка (1905 – 1911)	Композитор помітно активізував свою творчу діяльність. Безпосереднім відгуком на могутню хвилю революційного під- несення мас  стали кілька творів Стеценка, такі як хори «Содом», «Прометей», «Сон», «Як умру, то поховайте», романси «Цар Горох», «У долині село лежить» та інші.
В січні 1907 року	за за пропаганду української народної пісні і творів Лисенка серед молоді композитора висилають з Києва на Донщину, але згодом, завдяки старанням друзів, зокрема Олександра Кошиця, він повернувся в Україну.
1908р 1909р	працює викладачем співів гімназії у Білій Церкві, а через рік одержує дозвіл на переїзд до Києва. Він багато пише, активно включається в музично-громадське життя. Відзначимо, зокрема, його педагогічну працю, рецензентську роботу, організацію музичного видавництва «Кобза».
1910р	матеріальні нестатки, слабке здоров’я і неприємності, пов’язані з творами «Ще не вмерла Україна» і «Прометей», змусили його виїхати до Тиврова  на Поділля, а потім в село Голово-Русава Кам’янець-Подільської губернії, де виконував обов’язки священика. В зрілий період Стеценко створив дві кантати («Шевченкові» і «Єднаймося»), три опери («Кармелюк», «Лисичка, Котик і Півник», «Івасик-Телесик»), ряд романсів і хорів, обробив десятки народних пісень, написав музику до кількох драматичних вистав.
Останній період життя та творчості (1917 – 1921).	повертається до Києва. За дорученням української влади організовує музичний відділ при Міністерстві освіти Української Народної Республіки, а згодом його й очолює. Розробляє докладні програми навчання співу для шкіл, видає шкільний співаник і підручник гри на кобзі. Як завідувач музично-хорової секції кооперативної організації «Дніпросоюз», Стеценко розгорнув широку культурно-мистецьку діяльність: видання музичних творів, підручників для навчання музики, створення нотної бібліотеки. Прагнучи врятувати від голоду талановитих композиторів, педагогів, диригентів, він забезпечував їх роботою: давав творчі замовлення, залучав до організації концертного життя, праці в музичних школах, викладання в консерваторії.
У червні 1919р	вперше відбулися авторські концерти Кирила Григоровича. Стеценко разом з Кошицем організував Українську Республіканську Капелу, з’явився Перший український національний  хор. Стеценко створив дві Мандрівні   капели,   які   вели   активну   концертну   діяльність   в Центральній Україні. На базі цих двох капел у Києві було створено академічну хорову капелу «Думка», яка до сьогодні з великим успіхом представляє українське хорове мистецтво в світі.
У 1921р.	стає професором хорового класу Київської консерваторії. Пише романси, хори, кантату “У неділеньку, у святую”, монооперу “Іфігенія в Тавриді”, музику до драматичних вистав.
29 квітня 1922 року	Останні роки життя Стеценко провів у селі Веприк біля Фастова, де першим українізував парафію. Тут створив ще два сільські хори: Великий і Малий (дитячий) Тяжка хвороба, яка зненацька захопила композитора, – черевний тиф – раптово перервала життя композитора в молодому віці. К.Стеценко помер, не доживши й до сорока років. На його похорони зібралося понад 10 тисяч людей з різних куточків України.

                                                              Основні твори

•    Опери – «Полонянка», «Кармелюк» (обидві не закінчив), моноопера «Іфігенія в Тавриді» за драмою Лесі Українки, дитячі опери – «Лисичка, Котик і Півник», «Івасик-Телесик».

•    Кантати та поеми — «Слава Лисенку», «Рано-вранці новобранці», «Єднаймося» (слова І.Франка), «Шевченкові», «У неділеньку святую».

•    20 хорів без супроводу; 17 хорів у супроводі фортепіано;

•    Духовні твори – три літургії, «Панахида», «Всеношна», «Христос воскрес» 50 «Колядок та щедрівок» «Задостойники», «Христос Воскрес», «Янгол літав», канти, гармонізації старовинних Лаврських розспівів та інші.

•    48 пісень та романсів на слова різних авторів;

•    Ансамблі;

•    Обробки народних пісень для мішаного та однорідного хору.

•    Музика до театральних вистав, зокрема «Сватання на Гончарівці».

•    Пісні для дітей (збірник «Луна», «Шкільні співаники»).

                                      

Домашнє завдання

Дайте відповідь на питання, а потім пройдіть тест за посиланням 

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3076109     

1.    Де і коли народився К.Стеценко?

2.    В якій школі навчався в дитинстві?

3.    Як звали відомого  педагога К.Стеценка?

4.    В якому місті  він закінчив духовну семінарію?

5. Який хор Стеценка виконала капела Лисенка під час відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві 1903 р.?

6.    Стеценко створив дві     Мандрівні   капели, на базі яких у Києві булостворено яку академічну хоровукапелу?

7.    В якому селі є музей композитора, до якого ви на уроці здійснили віртуальну подорож? В цьому селі він провів останні роки життя

8.    Пригадайте дитячі опери композитора та духовні твори.