Урок №25. Микола Дмитрович Леонтович (1877-1921). Біографія та короткий огляд творчості. Хорові поеми. Духовна музика.

 Серед славетних діячів української музичної культури яскраво виділяється незвичайною життєвою долею і напрочуд самобутнім талантом М.Д.Леонтович. Цей  композитор підніс обробку української народної пісні до рівня найвищого професійного мистецтва. Сьогодні ім'я Леонтовича носять вітчизняні музичні колективи, навчальні музичні заклади(Вінницьке училище мистецтв, музична школа м.Покровськ), названі вулиці у Києві та інших українських містах. Меморіальний музей Леонтовича працює у місті Тульчин Вінницької області, 1977 року було відкрито також музей Леонтовича у с. Марківка неподалік місця його поховання. А ми з вами завітаємо до історичного музею в м.Покровськ 

А тепер, щоб зробити домашнє завдання, детальніше прочитайте біографію та знайдіть відповіді на питання кросворду.

1 грудня 1877	народився в селі Селевинцях Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї сільського священика. Раннє дитинство пройшло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Початки музичної освіти Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гітарі, був досить освіченою людиною, деякий час керував хором семінаристів. Мати, яка мала чудовий голос і любила співати, прищепила йому любов до української народної пісні. Брат Олександр і сестри Марія та Олена також з дитинства навчалися музики й стали співаками та музикантами.
У серпні 1887 року	учень підготовчого класу Немирівської гімназії. Проте за навчання у гімназії треба було платити (і не малі гроші).  Сім’ї священникові це було не під силу.
з січня 1888 р	батько вимушений був перевести Миколу в Шаргородське  початкове  духовне училище, де вихованці перебували на повному пансіоні.
1892 р	Леонтович вступив до Кам'янець-Подільської духовної семінарії, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка.
1898 року	Леонтович закінчив семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п'єси російських та українських композиторів.
1901 р.	він видав перший збірник пісень з Поділля.
22 березня 1902 р	Леонтович одружився. Композитора запросили на посаду вчителя до Вінницької церковно-учительської школи. Він організовує хори та оркестри, багато концертує.
1903 року	у молодого подружжя народжується перша донька Галина. Виходить з друку «Друга збірка пісень з Поділля» з посвятою М. Лисенкові.
22 квітня 1904 р	Під час канікул 1903 та 1904 років він виїжджає до Петербурга, щоб вдосконалюватись у найсерйознішому духовно-мистецькому осередку – Придворній півчій капелі, котра мала вікові традиції музично- хорової освіти. Він успішно складає іспити і отримує Свідоцтво на звання регента церковних хорів, що підтверджувало його спеціальну музичну освіту.
Восени 1904 р	залишає Поділля і переїздить на Донбас, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі.
1905 року	Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для доньок сільських священиків.
З 1909 року	Леонтович навчається під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві. У той час створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний «Щедрик», а також «Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком.
1916 року	разом з хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх у київської публіки.
На початку 1919 року	переїздить з сім’єю до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Ряд його творів включили до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. Викладає у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, разом з композитором і диригентом Г. Верьовкою працює у Народній консерваторії.
останній період життя і творчості	Леонтович пробує сили в оригінальній творах. Написані  хори «Льодолом», «Легенда», «Літні тони», «Моя пісня» стали своєрідним підсумком його багаторічної праці. У цей же час митець розпочинає роботу над оперою «На русалчин великдень» за казкою Б.Грінченка, пише Літургію.
31 серпня 1919	змушений переїхати до Тульчина. Засновує першу в Тульчині музичну школу. Останні роки були найбільш злиденними за все життя Леонтовича. Для сім’ї не вистачало харчування, не було одягу.
23 січня 1921 р	М. Леонтович був у Марківці, куди приїхав ще 8 січня відвідати батька. Там композитора застрелив агент  Грищенко, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом.

Основні твори

•     Опера                  «На Русалчин Великдень» (за казкою Б.Грінченка, 1919, незакінчена).

•     Хорові поеми – «Льодолом», «Літні тони» (обидва на сл. Г. Чупринки),  «Моя  пісня»

                                        (сл.  І.   Білиловського),   «Легенда» (сл. М. Вороного).

•     Духовна музика – Літургія св. Івана Златоустого, Молебен, частини Всенощної.

•     Обробки українських народних пісень (понад 200).

Хорові поеми. Натхненною піснею красі, чудовим літнім пейзажем, напоєною пахощами польових квітів і свіжоскошеного сіна картиною можна назвати поему «Літні тони», що належить до наймайстерніших творів Леонтовича. В ній відчувається поетичне схиляння митця перед природою, щире й глибоке захоплення нею. Осяйну ясність, легкість та свіжість барв несе кожний акорд, кожний мотив поеми. Повітря, простір, аромат – усе це втілене в її образах. Звідси витонченість і гранична індивідуалізація голосоведення, де кожна партія складена з невеликих, але вагомих за смислом поспівок. Послухаємо:

Духовна музика

Микола Дмитрович проявив себе зрілим майстром-художником, чудовим знавцем виконавських можливостей хору. Він був добре обізнаний з церковною музикою. Його батько та дід були священиками. Знання церковної музики Леонтович поглибив під час навчання в духовному училищі в Шаргороді, й, особливо, в духовній семінарії в Кам’янці-Подільскому.

Літургія (грец. – «служіння», «спільна справа») – традиційна назва служби Божої у православній та греко-католицькій церквах, а точніше — богослужіння з приношенням Святих Дарів.

«Літургія святого Іоанна Златоустого» (1919) продовжує розвивати лінію літургійного жанру в українському музичному мистецтві та водночас репрезентує авторську самобутність. Композитор, наслідуючи М. Березовського та А. Веделя, привніс у жанр особливу ліричність і високу соборність богослужіння. Послухаємо музичний номер з Літугрії - "Отче наш"

 

Домашнє завдання: Виконай кросворд або пройди тест за посиланням

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=5660863   

По вертикалі:

1.  Жанр твору «На Русалчин великдень».

4.  Кому Леонтович присвятив «Другу збірку пісень з Поділля»?

5.  Хорова поема Леонтовича на слова Г.Чупринки.

6.  Духовний твір Леонтовича.

7.  В якому місті знаходиться училище мистецтв і культури імені Леонтовича?

9.  Відомий теоретик музики, педагог Леонтовича.

10.  Професія Леонтовича.

11.  Ім’я Леонтовича.

14.  Заклад в Кам’янець-Подільську, у якому навчався Леонтович.

15.  Найзнаменитіша обробка української народної пісні, створена Леонтовичем

По горизонталі:

2.  В якому селі пройшло раннє дитинство Леонтовича?

3.  Де народився композитор?

7.  Композитором і диригент, з яким Леонтович працює у Народній консерваторії.

8.  З яким композитором Леонтович познайомився у Тульчині?

12.  Де знаходиться Меморіальний музей Леонтовича?

13.  Хорова поема Леонтовича на слова М.Вороного.